90-60-90. Замітка перекладача
Практично в кожному оголошенні про найм на посаду секретаря присутні сакраментальні слова «володіння англійською». Мається на увазі необхідність «трошки шити вдома», тобто переводити переписку шефа із зарубіжними партнерами, бо тримати перекладача-професіонала для більшості фірм накладно і не завжди виправдано, особливо вибираючи з бюро перекладів Києва. Тому при відборі керівництво слідує правилу, яке можна коротко сформулювати: перекладач (читай – секретар) – обличчя фірми. Слідують практичні висновки, і на роботу приймають струнку юну випускницю іняза, педінституту або університету, покликану символізувати не тільки обличчя, але й інші параметри фірми за принципом 90-60-90. Безумовно, це вірне кадрове рішення, бо чому ж ще вірити, якщо не диплому? Але: в таких ВУЗах завжди прекрасно готували перекладачів, неперевершено спілкуються на рівні побутової лексики. У реальному житті новоспечений «молодий спеціаліст» у свій перший робочий день переводить на іноземну мову «Інструкцію про порядок нарахування ПДВ з власників технічного обладнання АБВГД». У виші йому не читали лекцій ні про ПДВ, ні про АБВГД. Тому спочатку буде важко перекладачеві, а потім – усім, хто буде читати його переклад. Найпоширеніша омана – приймаючи на роботу секретаря «зі знанням іноземної мови» думати, що наймаєте перекладача.
Кращий спосіб робити професійні переклади юридичних, економічних, технічних і т.п. текстів – доручити переклад професіоналу саме в цій області, що володіє відповідним досвідом. На жаль, подібних фахівців зовсім небагато і ті, в основному, «англомовні», оскільки в школах і ВУЗах більшість вивчало мову «потенційного ворога». Перекладач повинен повністю розуміти значення всіх спеціальних термінів і мати уявлення про ту чи іншу область людського знання. Приклад: український юрист (5 років університету і 10 років роботи за фахом), хоче відправити текст Закону України «Про нотаріат» американському юристу (6 років навчання і 9 років роботи). Між ними виникає постать київського (наприклад) перекладача: вивчення юриспруденції 0 (нуль) років і досвід роботи юристом 0 (нуль) років. Потрібні коментарі?
Поширеною помилкою є повне незнання існування різниці між усним і письмовим перекладом. А адже найчастіше перекладач – це фахівець в чому-небудь одному: він або жваво «розмовляє», або бездоганно «пише».
Потрібно пам'ятати і про інші нюанси (а нюанси – це така штука, яка або прикрашає, або псує), зокрема – про діалекти. Мало хто знає, що «ці кляті американці ганьблять співучу англійську мову, а іноді просто знущаються над нею»! Тому не варто посилати запрошення англійцям американською мовою, і не потрібно показувати американцям своє знання класичного англійського. Звичайно, обидва адресата зрозуміють, про що йде мова, але це буде розцінено як неповагу автора листа до співрозмовника.
Для людей, погано знаючих іноземну мову, висновок невтішний: не варто будувати ілюзій стосовно секретарів, які «володіють англійською». Серйозна робота вимагає кваліфікованого виконання, тому в реальному житті ще дуже довго не вдасться замінити людину-професіонала.
