☰
У 2025 році Україна експортувала електроенергію переважно влітку та ранньою осінню (червень–вересень), коли був надлишок генерації (зокрема від сонячних електростанцій). З жовтня через масовані атаки на енергосистему експорт різко скоротився, а в листопаді–грудні практично припинився — вся вироблена електроенергія йде на внутрішнє споживання. Загалом Україна є нетто-імпортером за рік.
Орієнтовні обсяги експорту за місяцями (у GWh = тис. МВт·год):
- Січень–травень: Мінімальний або нульовий (переважно імпорт).
- Червень: ~233–237 GWh
- Липень: ~282–287 GWh
- Серпень: ~450 GWh (рекорд місяця)
- Вересень: ~635 GWh (найвищий показник за останні 5 років)
- Жовтень: ~91 GWh (різке падіння через обстріли)
- Листопад: ~5–6 GWh (мінімальний)
- Грудень (до 14 грудня): Практично 0 GWh (експорт не здійснюється)
Загальний експорт за січень–листопад 2025: Приблизно 1.9–2.1 TWh (1 900–2 100 тис. МВт·год). За повний рік (з урахуванням грудня) — близько 2 TWh. Це значно менше, ніж у довоєнні роки, але рекордно для періоду війни в літні місяці.
Основні країни-імпортери української електроенергії:
Експорт здійснювався через міждержавні інтерконектори безпосередньо до сусідніх країн (без «транзитерів» у класичному розумінні — електроенергія постачається прямими лініями передачі). Головні отримувачі:
- Угорщина: Найбільший імпортер (38–44% загального експорту, особливо влітку).
- Молдова: 29–42% (часто найбільша частка в окремі місяці).
- Румунія: 13–16%.
- Словаччина: 10–11%.
- Польща: 3–4% (менші обсяги, відновлено в окремі періоди).
Немає інформації про транзит через треті країни — постачання прямі до цих сусідів (члени ENTSO-E або Молдова).
Дані базуються на звітах «Укренерго», Energy Map, ExPro та DiXi Group. Ситуація динамічна: зараз експорт зупинено через дефіцит. Для точних погодинних даних рекомендую https://energy-map.info/ або сайт «Укренерго».
Середня ціна продажу української електроенергії за кордон та для внутрішніх споживачів (станом на грудень 2025 року)
Ціна експорту електроенергії до Європи
Українська електроенергія експортується переважно влітку та ранньою осінню за ринковими цінами, близькими до внутрішнього ринку «на добу наперед» (РДН), або через аукціони доступу до інтерконекторів. Точної окремої «експортної» ціни немає — вона орієнтується на європейські біржові ціни в сусідніх країнах (Угорщина, Польща, Румунія тощо).
- У періоди активного експорту (червень–вересень 2025): середня ціна на РДН ~100–120 €/МВт·год (4–5 тис. грн/МВт·год).
- У листопаді 2025 (коли експорт мінімальний): ~140 €/МВт·год (6830 грн/МВт·год).
- Середня за 2025 рік (оцінка): близько 110–130 €/МВт·год, залежно від місяця. Це відповідає або трохи нижче європейських цін у сусідніх хабах.
Експорт припинився восени через дефіцит, тому актуальні продажі — за високими цінами пікового періоду.
Ціна для внутрішніх споживачів
- Для населення (побутові споживачі): Фіксований тариф — 4,32 грн/кВт·год (приблизно 0,09–0,10 €/кВт·год або 90–100 €/МВт·год). Це один з найнижчих тарифів у Європі (найдешевший серед 33 європейських столиць — ~8,95 € центів/кВт·год у вересні 2025). Тариф зафіксовано до кінця 2025 року (без змін на грудень).
- Для бізнесу та промисловості: Ринкова ціна (на основі РДН + тарифи на передачу/розподіл + ПДВ). Середня на РДН у 2025:
- Серпень: ~5511 грн/МВт·год (~120–130 €/МВт·год).
- Листопад: ~6830 грн/МВт·год (~140 €/МВт·год).
- Повна ціна для бізнесу: часто вища за європейську середню через додаткові витрати.
Примітка: Ціни динамічні, залежать від курсу євро (~43–48 грн/€ у 2025) та ситуації в енергосистемі. Для точних даних перевіряйте «Укренерго», Energy Map або сайти постачальників.
Стан енергосистеми України станом на грудень 2025 року
Чому немає резерву потужності та що заважає ремонту пошкоджень
Україна має критичний дефіцит резервної потужності через тривалі масовані атаки РФ на енергетичну інфраструктуру. Основні причини:
- Постійні обстріли: Атаки відбуваються з мінімальними проміжками (кілька днів або тижнів), що не дає часу на повне відновлення. Наприклад, у грудні 2025 року були удари по об’єктах у 8 областях (6 грудня), чотирьох регіонах (13 грудня), з пошкодженнями підстанцій та генерації.
- Вичерпання резервів обладнання: В «Укренерго» є запаси на 2–3 місяці для високовольтних мереж, але в обленерго та генеруючих компаній ресурси практично вичерпані. Після 2–3 нових атак може не лишитися чим ремонтувати (за оцінками експерта Олександра Харченка).
- Масштаб руйнувань: Втрачено понад 25 ГВт потужностей (включаючи окуповану Запорізьку АЕС — 6 ГВт). Багато теплових станцій знищено або пошкоджено безповоротно, обладнання «канібалізують» для ремонту інших.
- Складність відновлення: Ремонт вимагає спеціального обладнання (трансформатори, автотрансформатори), якого бракує глобально. Плюс ризики для ремонтників під обстрілами.
Через це графіки відключень жорсткі, а при -10°C і нижче можливі тривалі блекаути.
Скільки станцій пошкоджено на сьогодні
Точної кількості «станцій» не публікують з міркувань безпеки, але:
- Пошкоджено близько половини високовольтних підстанцій «Укренерго» та багато розподільних.
- Значні пошкодження на об’єктах генерації (ТЕС, ГЕС), особливо в прифронтових та східних регіонах.
- У грудні 2025: атаки на енергетику в Одеській, Миколаївській, Херсонській, Дніпропетровській, Чернігівській та інших областях, з аварійними відключеннями та знеструмленням тисяч споживачів.
- Загалом з початку війни втрачено ~70% теплової генерації.
Кошти, потрібні на ремонт
- Оцінка відновлення всієї інфраструктури (RDNA4, Світовий банк, ЄС, ООН станом на кінець 2024): 524 млрд доларів США за 10 років.
- Для енергетики окремо: десятки мільярдів доларів (включаючи децентралізацію, захист, нові потужності). Термінові ремонти на зиму 2025–2026 — мільярди, з допомогою ЄС та партнерів.
- Дефіцит фінансування на 2025 рік: ~10 млрд доларів.
Скільки атомних станцій генерують енергію та в якій кількості
В Україні 4 АЕС з 15 енергоблоками, але:
- Запорізька АЕС (6 блоків, ~6000 МВт) — окупована, не генерує (в холодному зупині, на дизелях при втратах зовнішнього живлення).
- Діють 3 АЕС (Хмельницька — 2 блоки, Рівненська — 4, Південноукраїнська — 3): всього 9 енергоблоків.
- Станом на грудень 2025: усі 9 блоків працюють і генерують електроенергію (за даними МАГАТЕ та Міненерго на середину грудня). Загальна потужність ~7880–8000 МВт (атомна генерація покриває ~50–55% потреб).
- Іноді знижують потужність для безпеки після атак на мережу.
Атомна енергетика — основне джерело стабільної генерації, але залежить від цілісності мережі.
Чому енергетична інфраструктура України залишилася радянською за 35 років незалежності: причини та порівняння з Німеччиною
Електромережі та станції України справді значною мірою зберегли радянську спадщину — багато обладнання з 1970–1980-х років, знос ліній електропередач сягає 50–80%, а модернізація була мінімальною до війни. Це не випадковість, а результат системних проблем за весь період незалежності (з 1991 року).
Основні причини відсутності масштабної модернізації
- Економічний спад і деіндустріалізація 1990-х: Після розпаду СРСР споживання електроенергії впало на 50–60% через закриття заводів. Виник надлишок потужностей, тому не було економічної потреби в інвестиціях — система просто «проїдала» радянський запас міцності.
- Відсутність довгострокової стратегії та політичної волі: За 35 років було кілька «Енергетичних стратегій», але жодна не реалізована повністю. Політики змінювалися, реформи відкладалися, пріоритети були короткостроковими (наприклад, низькі тарифи для населення).
- Корупція та олігархічний контроль: Сектор контролювали олігархи (ДТЕК Ахметова, VS Energy з російським впливом тощо). Приватизація обленерго часто була непрозорою, кошти йшли на дивіденди, а не на модернізацію. Корупційні скандали в «Енергоатомі», «Укренерго» — мільярди на тендерах розкрадалися.
- Низькі тарифи та борги: Тарифи для населення штучно занижували (одні з найнижчих у Європі), що не давало коштів на інвестиції. Бізнес платив більше, але система накопичувала борги.
- Залежність від Росії та гібридна агресія: До 2014 року імпорт з РФ, вплив на сектор. Після 2014 — війна, окупація ЗАЕС (6 ГВт), а з 2022 — масовані руйнування.
Порівняння з Німеччиною: чому там модернізували, а в Україні — ні
Німеччина після Другої світової війни та об’єднання (1990) інвестувала мільярди в модернізацію (як східних земель, так і загалом):
- Energiewende (з 2010-х): Перехід на відновлювальні джерела (ВДЕ >50%), закриття вугільних і атомних станцій. Інвестиції — сотні мільярдів євро, стимульовані високими тарифами та державними гарантіями.
- Стабільна політика: Послідовна стратегія на десятиліття, незалежна від зміни урядів. Високі тарифи покривають інвестиції в «розумні» мережі, децентралізацію.
- Економічна база: ВВП на душу >$50 тис. (в Україні ~$4–5 тис.), потужна промисловість, доступ до кредитів ЄС.
- Відсутність корупції на такому масштабі: Прозорі тендери, сильні інституції.
В Україні — навпаки: економічні кризи, корупція, війна. Німеччина модернізувала для екології та ефективності, Україна «латала дірки» для виживання.
Що змінюється зараз
Війна прискорила процес: синхронізація з ENTSO-E (2022), плани децентралізації (малі модульні реактори, ВДЕ), допомога від ЄС/США (мільярди на відновлення). Але без боротьби з корупцією та підвищення тарифів повна модернізація займе десятиліття.
Ситуація складна, але війна показала вразливість старої системи — це може стати поштовхом до реформ.
Привет, меня зовут Богдан и я пишу статьи не только на трендовые и обсуждаемые темы. Надеюсь вам понравилась моя статья, буду благодарен за лайк или даже дизлайк
